Злет до крилатої мрії

 

Все на цьому світі взаємопов’язане. І конструктор, котрий  створив найважчий авіапідйомний літак Ан-225 «Мрія», що коли-небудь піднімався в повітря, починав свій шлях винахідника з найпростіших авіамоделей, які конструював із шматків фанери, а потім пробував запускати в небесний простір.

…Наша сторінка присвячена крилатим мріям найменших винахідників, благодійникам та ентузіастам, які задумане втілюють в реальність.   

Розмова з ініціатором

Василь ЛИСЕЙКО: «МАЮ ПОБАЖАННЯ: ЩОБ ДО РАЙОННОЇ СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ ПРИХОДИЛО ПОБІЛЬШЕ ДІТЕЙ, ЯКІ ХОЧУТЬ НАВЧИТИСЬ ЛІТАТИ!»

Мрія прагне, мрія може, мрія повинна літати. Крилата мрія дітей – тим паче. Розмах крил цієї мрії – 700 міліметрів, вага – 200 грамів. Багато років поспіль небо їй тільки снилось. Але настав час – і вона знялась у височінь під захопливі погляди й вигуки дітей та дорослих. Подія трапилась 20 грудня цього року завдяки підтримці кредитної спілки «Злет» і безпосередньої ініціативи приватного підприємця, депутата міської ради  Василя Лисейка. Щоб дізнатись про все більше, ми запросили Василя Омеляновича до розмови.

 – Василю Омеляновичу, як виникло Ваше захоплення авіамоделюванням?

 – Важко сказати, як воно виникло. Зрештою, воно й не зникало. Як і всі діти, малим я любив дивитися в небо. Потім так трапилось, що Станція юних техніків,  яка тоді розміщувалась на місці нинішньої церкви   Серця Ісуса і Серця Марії була  недалеко від мого будинку. Дорогою повз неї  я   йшов до друзів і бачив, що там літають літаки, вірніше маленькі літачки. І мені захотілось політати.  Тому  почав відвідувати гурток авіамоделювання. На той час   цей напрям технічної творчості був надзвичайно розвинений.  Гуртківці  станції юних техніків зі своїми авіамоделями займали  на всесоюзних змаганнях перші місця. Минув час. Блукаючи Інтернетом, я побачив, на якому рівні зараз знаходиться апаратура керування авіамоделями, наскільки вона проста в обслуговуванні. Відповідно й доступна в освоєнні. Навіть для дітей. Мене зацікавило, а на  якому рівні зараз  знаходиться  авіамоделювання в Долинському районі?  Відвідав районну Станцію юних техніків. Там дізнався про всі проблеми. Найголовнішою є фінансування. Там не мають змоги навіть закупити матеріал, з якого діти виготовляли  б  найпростіші авіамоделі.   Під час засідання спостережної ради кредитної спілки «Злет» ми обговорили це питання і почали допомагати. Забезпечили спочатку необхідними інструментами. А потім  я зрозумів, що в районі нема людей з таким рівнем досвіду і знань, які могли б допомогти опанувати ази сучасного авіамоделювання. Пошуки привели мене до львівського інтернет-магазину «HOBBYMania».  Поспілкувався  з його менеджерами та фахівцями. Запросив до нашого міста. Можна сказати, що вони тут часті гості. Це вже їх четвертий приїзд.

– І, очевидно, не останній…

–  Але й часто вони приїжджати не зможуть. Тому зараз найголовніше –  підготувати наших юних авіаконструкторів до такого рівня, щоб вони вже змогли ділитися  своїм досвідом з іншими.

–   Та спершу його потрібно набути…

– Так, звісно. І коли я поспілкувався з львівськими фахівцями, зрозумів, у якому напрямку йтимемо далі. Першим етапом  є декількагодинне  навчання дітей  на так званих комп’ютерних симуляторах, які моделюють політ. Бо радіокерованими  моделями з пульта керування вони не зможуть управляти, якщо не матимуть цих навиків. А вже наступним етапом є повітряний політ моделі. Напередодні ми придбали одну модель. Але перші ж польоти були невдалі. Вони поруйнували її. Постала потреба в придбанні нових. Ми зробили замовлення і 20 грудня львівські фахівці привезли ще дві авіамоделі. Зараз технічне оснащення гуртка авіа моделювання –  три комп’ютери з симуляторами і три радіокеровані моделі.  Якщо говорити про вартість, то ціна однієї авіамоделі  від двох до трьох тисяч гривень, один симулятор  – 600  гривень, один потужний комп’ютер –  в межах 4 тисяч гривень.

–  Це досить вартісні придбання…

– Так. Але інакше нічого б не зрушилось. Діти й надалі б переглядали відео польотів наYoutube і все. Тому хтось мусить зробити перший крок…

–   І Ви зробили його, цей перший і значимий крок. А якими  будуть наступні?

– Насамперед, треба дітей навчити літати, що ми й робимо. Ось ці найпростіші моделі слугуватимуть для опановування навиків польотів. А потім вони самі захочуть конструювати нові моделі літачків і вже на них літати. Ось таке моє бачення і прагнення.

–  Ви надзвичайно зайнята людина. А чи знаходите час для свого захоплення авіа моделюванням й польотами зокрема?

–  Поки що літаю тільки уві сні. Але планую навчитись літати на таких ось сучасних авіамоделях. Почну з квадрокоптера. Це літачок, котрий «ходить кроком», найкращий для дослідження відкритих територій, зокрема полів. Навчусь літати на квадрокоптері, а потім побачимо…

– Напередодні нашого інтерв’ю Ви з таким захопленням та докладністю розповідали про сучасні авіамоделі, що це могло б зацікавити навіть людей далеких від техніки…

–  Якось я сконструював планер. Не передати радість, коли він злетів у небо. Але зазначу, що тогочасні двигуни, які працювали на пальному, були  досить небезпечні. Електродвигунів не використовували. Було й таке: ми вирізали деталі, склеювали, складали нову модель. А потім виявлялось, що до неї нема двигуна і вона ніколи не буде літати, а просто висітиме на стіні. Я вважаю, що це –  загибель. Бо мрія авіаконструктора повинна жити і літати. Прискорений розвиток авіамоделювання дозволяє це робити.

–  Які надії покладаєте на вихованців  районної станції юних техніків?

– Впевнений: вони спроможні досягнути в авіамоделюванні значних висот. Найголовніше – щоб було щире прагнення. Маю побажання: щоб до районної станції юних техніків приходило побільше дітей, які хочуть навчитись літати. Нині є  на чому і тренуватись, і літати. Докуповуватимемо за потреби й авіамоделі, й устаткування. Допомагатимемо мріям наших дітей злітати в небо!

 

 

 

 

 Ярослав КЕПША: «АВІАМОДЕЛЮВАННЮ МОЖНА НАВЧИТИСЬ ЗА РІК»

Як і де навчають крилату мрію перетворювати в реальність? За скільки часу можна змусити літальний апарат злетіти в небо? Які перспективи з авіамоделювання? Про це розмовляємо з директором  Долинської районної Станції юних техніків, доктором  педагогічних наук Ярославом КЕПШЕЮ.

 – Ярославе Семеновичу, зізнаюсь, що для мене особисто і для багатьох, хто читатиме це інтерв’ю, є приємним відкриття, що на районній Станції юних техніків працює гурток авіамоделювання.

 – І не тільки авіамоделювання, але й фізико-радіо технічних гуртках і ще 18 напрямів. В указаних напрямах загалом навчається 150 юних техніків, а в цілому охоплені в районі 1076 гуртківців.    

- Сумно чути, що  впродовж багатьох років  така галузь, як авіамоделізм не розвивалася.

 – Так і було. Складна ситуація в країні, не надто добре фінансування  всієї освіти. А тим більше позашкільної, яка фінансується за залишковим принципом. Зазначу, що авіамоделізм – це  дуже вартісний напрям.  Тільки двигун коштує  від півтори  тисячі гривень і більше. Таких грошей наш заклад не має. А врахуйте інші комплектуючі, електронну «начинку».  Одна модель коштуватиме декілька тисяч гривень.  Без добрих професіоналів і меценатів важко піднімати те,  що  двадцять років животіло.  Діти, які займаються технічною творчістю, потребують підтримки. Батьки за свої гроші закуповують  матеріали та комплектуючі. Але бачили б ви очі дитини, яка з окремих деталей склала механізм і він почав успішно працювати…

–  Невже не знаходилось меценатів, які допомагали б розвивати авіаталанти юних техніків?

 – Як бачите, впродовж багатьох років їх не було. І тільки завдячуючи приватному підприємцю Василеві  Омеляновичу Лисейку та міському голові Володимиру Степановичу Гаразду вдалось нам зрушити з місця.  Вони почали плідно співпрацювати з районною Станцією юних техніків. Допомогли закупити для належної роботи гуртківців відповідний інвентар та інструменти, а також нові радіокеровані авіамоделі, комп’ютери й  спеціальні симулятори, які  дозволяють тренувати польоти не пошкоджуючи моделі. Безсумніву, такі вартісні надбання сприятимуть в майбутньому нашим досягненням в авіа – і фізико-радіо технічному спрямуванні. Ми сьогодні є перші у підготовці гуртківців на комп’ютерній техніці в Західному регіоні.

– Чи є особливо  талановиті гуртківці, які навчаються у цих напрямках?

–  Авжеж є. Минулого року ми брали участь у в обласних змаганнях з ракетомоделювання. Наші вихованці увійшли до числа переможців. 

Зазначу, що авіамоделізм ділиться на кордовий і вільнолітаючий. У нашій області більш розвинутий вільнолітаючий. Тому, що для кордового потрібно мати кордодром. Тільки дві станції юних техніків  в області – наша  Долинська та Івано-Франківська мають їх. Щоб провести змагання, потрібно виїжджати у сусідні, Львівську, Тернопільську області. Там розвиток кордового авіамоделізму  на порядок вищий. До речі, Василь Омелянович та Володимир Степанович посприяли вихованцям навчального закладу у поїздці до Дрогобича. Де гуртківці відвідали та відчули Всеукраїнські змагання, побачили майстрів Всеукраїнських та міжнародних класів з авіомоделізму.

– Оборонна галузь нашої  країни  потребує фахівців. Ось сьогодні на сході України задіяні безпілотні апарати. Їх доводиться купувати за чималі гроші. А могли б розробляти й самі…

–  Так, згоден. Могли б. Але для цього потрібна наполеглива  й системна праця. До 1990 року  кожна станція юних техніків нашої країни  мала своїх шефів. У нас шефами був Харківський авіаційний завод. Після 1991 року  співпраця завершилась. Сьогодні надіємось на співпрацю з профільними вишами. Адже авіатехнічним інститутам та університетам набагато легше навчати тих, хто вже має основи знань і практики.

– Скільки часу треба щоб навчитися авіамоделюванню?

 –  Згідно навчальної програми – за рік. Але той, хто наполегливий – освоїть його й  швидше.

 – Очевидно що треба мати хист і бажання…

– Так. Батьки особисто приводять до нас своїх  дітей. А ми робимо  відбір за допомогою тестування, який дозволяє  навчання для найталановитіших.

– Які у Вас плани співпраці з львів’янами?

 – Оптимістичні й довготермінові. Вони мають доступ до європейського ринку авіамоделей. Якщо будемо мати необхідні сучасні засоби – розвиток технічної творчості в районі і зокрема із технічно- спортивних напрямах значно поліпшиться.

Думка фахівця

«НАМ НІЩО НЕ ЗАВАЖАЄ СТАТИ ЕКСПОРТЕРАМИ НОМЕР ОДИН»

Представники львіського інтернет-магазину радіокерованих  моделей та комплектуючих  «HOBBYMania» Юрій Паращак  та Сергій Мерзляков є фахівцями своєї справи. Саме вони   допомагають юним долинянам  опановувати  навики керування сучасними  авіамоделями. 

– Пане Юрію,   наскільки   поширеним є  захоплення авіамоделюванням?

–  Останнім часом працюємо над популяризацією цього виду захоплення. Моделі, які ми привезли для долинян –  чеського виробництва.  Вони виготовлені зі спеціального матеріалу, яки й є легким і гнучким.  Зальні моделі, які розраховані для польотів у приміщенні витримують значні удари та сотні падінь. Пошкоджені частини можна доклеювати заново. Звичайно, що з кожним доклеюванням літальний апарат набирає вагу.  Тому клеїти його можна до якоїсь певної межі. А потім він стає  важким і непридатним для польотів. Але два – три сезони  з жовтня по квітень  така авіамодель літатиме.

–  А яка її вартість?

–  Оскільки, як я вже говорив, їх імпортує нам Чехія, тому ціна авіамоделі визначається за актуальним курсом євро. Від однієї тисячі гривень коштує фюзеляж моделі без електроніки. Двигун, регулятор, сервомеханізми теж не входять у вартість. Тисячу гривень коштує електроніка китайського виробництва. Мінімальна вартість готової моделі коливається  від двох тисяч гривень і далі.

–   А чи є, окрім китайської електроніки,  якась інша?

 – Поки що китайцям в співвідношенні ціна-якість конкуренції не може скласти ніхто. Є ще електроніка німецьких та американських фірм. Але, як мені відомо, її ліцензоване виробництво все одно  здійснюють в Китаї, Кореї  чи Тайвані.

–   Ми ведемо мову про  електромоделі. А чи є в наявності моделі на двигунах внутрішнього згорання?

– Двигун внутрішнього згоряння використовують  в радіокерованих моделях  з розмахом  крил близько двох метрів і більше. Така модель має відповідну вагу, тому і є сенс встановлювати  бензиновий двигун від 50 кубічних сантиметрів. Натомість при маленьких розмірах літального апарата двигун внутрішнього згорання встановлювати недоцільно. Він не створює тієї тяги, яку може  створити електрика.

– Ваш інтернет-магазин є доступний для жителів всієї України.  Цікаво, а   звідки  найбільше покупців авіамоделей ?

– Замовляють звідусіль.  Але раніше найбільше замовлень ми надсилали до сходу й центру країни. Там, за нашими спостереженнями, зацікавленість в  спортивно-технічних хобі вища, аніж  на заході країни.

 – Які у вас подальші  плани співпраці з долинянами?

– Готові надати будь-яку консультативну допомогу. Адже зацікавлені в популяризації цього виду спорту. У дітей, які залучені до спортивно-технічної творчості, які створюють нові моделі своїми руками, формується особливе мислення, таким чином виховуються майбутні інженери та конструктори. Буду говорити більш глобально: виходячи з того, яка зараз ситуація в країні, нам потрібно розвивати виробництво, яке  за двадцять років практично припинене.  При нинішньому шаленому курсі  долара вітчизняна робоча сила дешевша, ніж в Китаї. Тому нам нічого не заважає зараз почати працювати в цьому напрямку, а згодом стати  експортерами номер один по авіамоделях, безпілотниках і не тільки…

 Галина Коваль.